«…А В СЕРЦЯХ СУМ І ЖАЛЬ – ЗА КОЖНИМ…»
Лідери учнівського самоврядування вшанували пам’ять жертв Голодоморів
На початку ХХ століття Україна пережила три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 років. Найбільш трагічним з них виявився голод 1932-1933 років, що організувала радянська влада з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.
Керівництво Радянського Союзу довгий час приховувало факт смерті українців від штучного голоду. Лише після оголошення Незалежності України почалося розслідування масштабів Голодомору, який забрав мільйони життів на території України та Кубані. За оцінками Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду, у 1932-1933 роках від голоду померли 10,5 мільйона українців.
Вперше вшановувати пам’ять жертв Голодоморів почали в 1998 році згідно з Указом президента України. Сучасну назву і дату пам’ятного дня визначив Указ наступного президента в травні 2007 року. А 28 листопада 2006 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», згідно з яким Голодомор був визнаний геноцидом українського народу.
Традиційно в цей День пам’яті жертв Голодоморів українці відвідують поминальні богослужіння, ставлять символічні горщики з зерном і свічки до пам’ятників загиблим. Також 27 листопада на всій території України приспускають державні прапори та проводять загальнонаціональну хвилину мовчання.
З хвилини мовчання за жертвами Голодоморів в Україні розпочалося суботнє засідання лідерів учнівського самоврядування Дарницького району.
У цей самий час, дехто з лідерів загартовувався у складі команди відважних на вишколі у лісі, під керівництвом керівника гуртка «Юний захисник Вітчизни» Владислава Бігуна.
Лідери працювали з Положенням про Дитячий парламент, обговорювали його статті, готувалися до майбутньої сесії (4 грудня) та виборів голови парламенту.
«Ритуальну частину засідання ми присвятили Дню пам’яті жертв Голодоморів.
ПРЕС комітет підготував коротку віршовану інсталяцію, що завершилась піснею «Свіча», (на музику Мирослава Скорика «Мелодія»), яку щемливо виконали наші гості – Юліана та Альона Вексел.
Я розповіла про тих, хто не боявся говорити і писати про Голодомор в Україні саме як про геноцид – журналістів Гарета Джонса і Джеймса Мейса. А також про того, хто спаплюжив свою журналістську гідність брехнею і запереченням усього жахіття, що діялося у 1932-1933 роках в Україні – Волтера Дюранті. Це було підводкою до фільму, який ми далі дивилися – «Ціна правди»: трагічна історія саме про журналіста Гарета Джонса.
Наш день вшанування пам’яти жертв Голодоморів на цьому не завершився – ми усі разом поїхали на Михайлівську площу, де щороку біля пам’ятника жертвам Голодоморів в Україні люди запалюють свічки. Кожен з нас приніс свої свічки пам’яті, з яких ми виклали великий хрест. Люди, які підходили, почали долучатися і буквально за декілька хвилин наш хрест сяяв більш як сотнею свічок. Михайлівський дзвонив дзвонами, наші свічки горіли яскраво, на очах були сльози, а в серцях сум і жаль – за кожним, хто тоді не вижив, кого скосила голодом страшна радянська тоталітарна машина. Тому наші з лідерами вечори сьогодні закінчилися однаково – свічкою пам’яті у своєму вікні…».
Олеся Ковалевська, завідувач відділу військово-патріотичного напряму, координатор Дитячого парламенту Дарницького району.
