«ОЙ, КАЛИТА, КАЛИТА, ІЗ ЧОГО ТИ ВИЛИТА?»
У ЦПО відбулися Андріївські вечорниці
Свято Дня Андрія Первозванного вважається найбільш таємничим з усього циклу українських передріздвяних свят, а народні обряди, що супроводжують його, походять ще від дохристиянського свята Калити.
Традиційно в Україні молодь збиралась на Андріївські вечорниці для ворожіння, випікання калити та парубоцьких збитків. Звісно, що тепер більшість звичаїв забулась та відійшла в минуле, але частина з них живе й по сьогодні, особливо у Центрі позашкільної освіти Дарницького району.
У неділю у актовій залі та по закутках ЦПО відбулося незвичне засідання лідерів учнівського самоврядування, яке плавно перейшло у святкування Калити.
Відкриття засідання розпочалося, як завжди, з виконання Державного Гімну України. Вів зібрання новообраний голова Дитячого парламенту Тимур Горячко.
Після затвердження порядку денного учасники засідання подивилися відеофільм «Сни волонтерів». У цій документальній стрічці свої історії розповідають різні люди – волонтери, яких єднає одна мета – перемога у російсько-українській війні, переконання у тому, що вони мають пліч-о-пліч стояти з нашими воїнами у боротьбі проти агресора до кінця.
Після сеансу лідери аплодували стоячи, вшановуючи святу справу волонтерів.
А потім, вони усі разом «розмальовували» у святкову їстівну кольорову глазурь пряники для військових, які боронять на фронті незалежність нашої країни. Незабаром, ці та інші смаколики, привітання та корисні речі від лідерів учнівського самоврядування Дарницького району, педагогічного колективу та гуртківців ЦПО волонтери передадуть нашім воїнам, як раз до Дня Святого Миколая.
Анріївські вечорниці стали родзинкою неофіційної частини недільного засідання лідерів. Ініціативна група на чолі з завідувачкою відділу військово-патріотичного напряму, координаторкою ПРЕС комітету ДПДР Олесею Ковалевською підготувала насичену, цікаву та колоритну програму.
З давніх-давен зимове сонце вважали беззахисним, тож за язичницьким віруванням саме 13 грудня божество Калита спускалося на землю, щоб його врятувати.
Цього дня прийнято було пекти круглий корж – калиту, який символізував сонце. Із ним проводили окремий ритуал: його підвішували, а люди мали відкусити шматок калити.
Без калити не обходились традиційні Андріївські вечорниці. Молодь, забавляючись, також підвішувала корж і відкушувала з нього шматки. Наприкінці все, що залишилось від випічки, розділяли між усіма.
Так відбувалося і з нашою лідерською спільнотою. Усе за правилами наших предків. І намагалися відкусити круглого та смачного коржа, до речі, декілька яких також спекла Олеся Іванівна, і змагалися у веселі забави, і бешкетували і гадали та ворожили…
Отже, наша молодь веселилася на повну та за всіма національними обрядовими правилами. Традиції збереглися завдяки наполегливій праці та ентузіазму ініціативної групі лідерів та особисто Олесі Ковалевської. Одним із ведучих свята був керівник гуртка та координатор парламентського комітету Андрій Шимчик. Який своїм гумором та харизмою підбурював лідерів на змаги та конкурси. За що їм велика вдячність!
У народі вважали, що Андрія – це передовсім молодіжне свято. Вечорниці для українців завжди були одним із найпопулярніших способів знайти собі пару. Хлопці і дівчата з нетерпінням чекали на Андріївські вечорниці та готувалися заздалегідь. Самі гуляння супроводжувалися веселими танцями, співами та залицяннями. Також дівчата гуртом накривали святковий стіл: кожна приносила з дому борошно, мед, цукор. Згодом замішували та випікали калиту, а потім приходили вже й хлопці. Парубки вправлялись у відкушуванні калити, а найкмітливіші переказували різні цікаві оповідки. Вечорниці тривали всю ніч, оскільки наступного разу молоді люди могли поспілкуватися тільки на гуляннях напередодні Різдва.
Усі учасники вечорниць залишилися задоволеними та не голодними, а деякі, навіть, узнали про свої найближчі приємні перспективи!
